Газобетон (газоблок) вся правда,помилки, міфи, казочки про нього (2), важливі переваги газобетону, Про матеріал, Що ми знаємо про газобетоні реальність

 Важливі переваги газобетону, Що ми знаємо про газобетон — реальність і вигадки, Теплотехнічні характеристики, Розрахунок і проєктування

статті — Газобетон. Правда й міфи, стіна без зовнішнього утеплення не відповідає вимогам теплового захисту»

Міф четвертий — «в складі газобетона міститься алюміній і це шкідливо»

Алюміній — третій за поширеністю на Землі хімічний елемент. Алюміній, надійніше оксид алюмінію — основа глінозему та різних глин, зокрема глини, що застосовується в косметичних цілях. Металевий алюміній має високу хімічну активність і швидко окислюється на повітрі, перетворюючись усе на той самий оксид.

До складу газобетонної маси алюміній вводиться двома шляхами: з цементом, який містить до 20% алюмінію за масою (до 100 кг цементу на кубічний метр газобетону), і як алюмінієва пудра (приблизно 400 г пудри на кубічний метробетону). Власне ці 400 г і перетворюють струмку газомасу об'ємом приблизно половини кубометра на повноцінний кубометр газобетона: частинки алюмінієвої пудри, реагуючи з гідроксогрупами розчину (ОН-іонами), перетворюються все на той же оксид алюмінію й водень. Вирізняється водень і спікує газомасу.

Металевий алюміній у складі газобетону залишитися не може просто через саму суть хімічного процесу газоутворення: гідроксогрупи можна порівняти малькам, що атакують шматок м'якишу — поверхня крупинки алюмінію не пасивна «хлопками», а розтримується до повного стирання.

У результаті ми маємо матеріал, у кубометрі якого міститься до 20 кг хімічно зв'язаного алюмінію. Для порівняння: у кубометрі цегла міститься 200-400 кг алюмінію у формі оксидів, у кубометрі неавтоклавних пористих бетонів — 50 кг алюмінію й більше. Окислений алюміній — одне з найстійкіших хімічних сполук. Підібрати його в певній «шкідливості» можна тільки від повної безграмотності.

Міф п'ятий — «у складі газобетону є вапно, може ржавіти металева арматура»

Тут в одній фразі укладені відразу дві помилки: по-перше, те, що вапно є в складі газобетону, а по-друге, те, що вапно сприяє корозії.
Перше. Так, для виробництва газобетону використовуються і цемент, і вапно, і кварцовий пісок, і алюмінієву пудру. Але готовий газобетон із них не складається! Готовий бетон складається з новоутворених мінералів, представлених загалом різними гідросилікатами. Автоклавний газобетон — це не продукт простої гідратації цементу, це синтезований камінь, який не містить навіть кварцового піску. Під час автоклавного оброблення навіть кварцовий пісок, інертне у звичайних умовах речовина витрачається в реакціях синтезу силікатів. Тому вапна в складі газобетона немає. Є силікати кальцію — вельми хімічно стійкі мінерали.

Друге. «Під впливом вапна іржавіє арматура». Те, що вапна в готовому газобетоні немає, ми вже встановили. Але навіть якщо б...

Бетон, приготовлений на цементі то вапно дає лужну реакцію. Лужне середовище перешкоджає корозії металу. Сталеві елементи, перебуваючи в товщі газобетону або в штробі в шарі розчину, зберігаються довше, ніж на відкритому повітрі. Газобетон перешкоджає корозії, а не сприяє їй.

Міф шостой— «газобетон, на відміну від пінобетону, боїться води» (як наочна агітація за цей тезис приводиться плавальний у воді пінобетонний кубик, а як теоретична основа заявляється: «Пенобетон має закриті пори, і як наслідок чинить опір проникненню води та плаває на поверхні, а газобетон, який має відкриту структуру пор, тоне»).

Почнемо з того, що критерій «тоне/не тоне» не годиться для визначення придатності матеріалу для будівництва. Цегла тоне швидко, вата тоне трохи повільніше, а спінені пластики зазвичай не тонуть взагалі. Але ця інформація ніяк не допоможе нам визначитися з вибором матеріалу для будівництва.

Тому... утопити газобетонний кубик не так просто. Час збереження зразка бетону «на плаву» не залежить безпосередньо ні від способу утворення пор, ні від способу твердіння, і, що найважливіше, практично ніяк не впливає на експлуатаційні характеристики матеріалів.

Вологість стінового матеріалу, закритого від атмосферних опадів, залежить від трьох чинників: сезонність експлуатації приміщення, конструкція стіни та сорбційна здатність самого матеріалу.
Для дачних будинків, що експлуатуються взимку від випадку до випадку, фактична вологість матеріалу стіни взагалі не має практичного значення. Майже будь-який мінеральний матеріал, закритий від опадів справним дахом, буде за такої експлуатації практично вічно.

Для будинків, що постійно експлуатуються, важлива правильна конструкція стіни — такий пристрій стінового «пирога», за якого паропроникність матеріалів стіни зростає в міру просування від внутрішніх шарів до зовнішніх (ця вимога особливо стосується зовнішнього оздоблення, яке не має руху парів із приміщення в бік вулиці.

І третя — сорбційна вологість матеріалу (яка ніяк не пов'язана з водопоглинанням і не перевіряється методом «тоне/не тоне»). Сорбційна вологість різних пористих бетонів зазвичай мало розрізняється від зразка до зразка та становить приблизно 5% за масою за відносної вологості повітря 60% і 6-8% за масою за відносної вологості повітря 90-95%.
Це означає, що чим порістішийий бетон менш щільний, тим менше води він містить. Так, стіна завтовшки 250 мм із газобетону щільністю 400 кг/м3 міститиме в середньому 5 кг води в одному кв. м, така ж стіна з пінобетону щільністю 600 кг/м3 буде містити води вже 7,5 кг/кв. м, як і стіна зі щілинної цегли (щільність 1400 кг/куб. м, вологість 2%).
 

Міф сьомий — «газобетон гігроскопічний і накопичує вологу, він не підходить для стін вологих приміщень»

Гігроскопічність (здатність абсорбувати пари води з повітря) — це і є та сама сорбційна вологість, про яку кілька слів було сказано в попередньому абзаці.
Так, про газобетон можна сказати, що він гігроскопічний. За кілька місяців стояння в тумані газобетонна конструкція може набрати води приблизно 10% від своєї ваги. Приблизно так і виявляється до весни вологість стін не опалюваних будівель, що зимували в умовах приморської вологої зими. Потім до травня, вологість стін поступово знижується. Сезонні коливання вологості конструкції, викликані сорбцією/десорбцією, невеликі та не призводять до будь-яких значущих змін у матеріалі кладки.
Перегородки, що відокремлюють душові та ванні кімнати від інших приміщень будівлі, піддаються періодичному однобічному впливу вологого повітря. Ця дія також не може призвести до жодного суттєвого накопичення вологи в стіні. Тому внутрішньоквартирні перегородки санвузлів і огорожі душових у спортзалах і басейнах з автоклавного газобетона застосовуються масово.
Зовсім інша річ — зовнішні огорожі приміщень із вологим і мокрим режимами експлуатації.

Застосовувати газобетон у них потрібно з великою обережністю (як і будь-які інші неповнотілі матеріали, включно з порожнечою цеглою та щілинними бетонними блоками). Зволоження матеріалів зовнішніх стін опалювальних приміщень лише частково залежить від їхньої сорбційної вологості (гігроскопічності). Набагато більший вплив на вологість зовнішніх стін має їхнє конструктивне рішення: спосіб зовнішнього та внутрішнього оздоблення, наявність додаткових включень до складу стіни, спосіб пристрою віконних відкосів і спирання перекриттів. Загалом, можна сказати так: для пристрою з газобетону зовнішніх стін вологих приміщень (парний, наприклад,) потрібно передбачати ретельну пароізоляцію їх внутрішніх поверхонь.

Повторюємо:

— гігроскопічність не має значення для стін неопалюваних приміщень;
— гігроскопічність не має значення для перегородок усередині будівель;
— гігроскопічність не має практичного значення для зовнішніх стін опалюваних будівель.